В карате пояс(за яп. "Обі") слугує не тільки для того, щоб утримувати гі (форму) запхнутим, але значення обі набагато більше, ніж просто "бути зав'язкою". Подібно до гі, обі має символічне значення.

Перший символічний аспект обі - колір. Традиційні окінавські школи карате мають пояси таких кольорів - білого, жовтого, зеленого, коричневого та чорного. У деяких стилях, наприклад, у Себаясі Серінрю карате-до, рокудан і вище носять червоно-білий пояс, а кайта - великий майстер Еідзо Сімабукуро - носить червоний пояс.

За традицією коли хтось починає вивчення карате, йому дають білий обі. Через деякий час білий пояс від поту, пролитого на тренуваннях, стає жовтим. Після багатьох місяців важких тренувань, пояс стає зеленим. Після кількох років занять пояс стає коричневим. Якщо каратека продовжує свої тренування, то пояс поступово стає чорним. Чорний пояс означає, що людина старанно вивчала карате багато років.

Якщо каратека присвятив вивченню бойових мистецтв усе своє життя, то його обі спершу продовжує темніти, а потім починає зношуватися і вицвітати На ньому з'являються білі плями. На обі також залишаються плями крові від багатьох випробувань, яких карате піддає всіх каратеків, і на поясі разом із білим з'являється червоний колір. Після кількох десятиліть служіння карате-до обі істинного майстра стає білим із червоними плямами або навіть повністю червоним. Іноді чорний обі майстра стає повністю білим. Це означає, що каратека пройшов повне коло і досягнув просвітлення.

Сьогодні традиційні окінавські стилі зберігають традиційні кольори поясів, на відміну від багатьох інших стилів, які використовують більшу кількість кольорів для того, щоб стимулювати прогрес учнів частіше.

Білий - це колір невинності. Він вказує на того учня, свідомість і дух якого "не заповнені", того, хто наївний щодо духовних аспектів карате-до. Білий колір також показує, що людина мало знайома з технікою карате. Білий колір - це колір новачка, того, "чия чашка порожня".

Жовтий - це колір сонця, колір світла, колір багатства. Жовтий обі вказує на того, для кого світло нового дня почало сяяти. Це колір того, чий дух, розуміння і технічні навички зростають.

Зелений - це колір зростання, колір трави і лісів. Зелений колір вказує на тих, хто почав поглинати світло, на тих, у кого навички і дух починають розквітати і приносити плоди.

Коричневий - це колір землі, колір опори. Коричневий оби має той, чия техніка стає досконалою, чия свідомість родюча і чий дух міцний.

Чорний колір - це змішання всіх кольорів. Він вказує тих, хто зміг подолати перешкоди, з якими учні стикаються в перші роки вивчення карате. Чорний - це колір ночі. Він показує, що перший "день", який почався з жовтого обі, закінчено, і новий день настає. Цей колір показує, що каратека стоїть на самому початку свого Шляху.

Сутність градації за поясами (рангами) в карате
Ранги відзначають прогрес каратека. Вони є одночасно нагородою за виконану роботу та заохоченнями для продовження роботи. Усе це, особливо офіційне визнання деякого технічного та ментального рівня, досягнутого ним, те, про що справжній каратека має думати найменше. Справді, потрібна внутрішня сила, щоб не бажати підвищення розряду й палко прагнути вищого знаку, який існує лише для того, щоб викликати захоплення й заздрощі в інших, бо, чи не є це формою нездорової зацікавленості зовнішніми відзнаками, якщо союз тіла й духу не надає значення цим факторам.

В Японії нікому з каратека не спаде на думку натякнути своєму вчителеві, що він хоче бути зведений у той чи інший ранг, а це доволі часто трапляється у західних клубах, як доказ низького рівня духовності. Ранги - це стара японська традиція, яка існує також у мистецтві ікебана, шашках, плаванні. Успіх у цих видах спорту чи мистецтвах відзначається поняттям "дан" (щабель, рівень); те саме і в бойових мистецтвах. В останніх розряд матеріалізований у формі кольорового пояса.

Справжній каратека має пройти перші 9 кю (класів), а потім уже отримати можливість складати іспит на перший дан. На це в середньому йде три роки. Варто завжди пам'ятати про те, що розряд не додає значущості людині, а сама людина надає ціну розряду, і що розряд не купують, а отримують у нагороду за реальну постійну працю.

Ранг, звісно ж, є нагородою за певний технічний рівень, досягнутий у результаті наполегливих тренувань. Високі ранги, однак, ще більше розмежовують ступінь прогресу стосовно духовного оволодіння собою. До першого дана каратека "будує" для себе технічну базу, до другого дана - він її ускладнює, той, хто має третій дан, мусить знати всю основну техніку і всі ката відповідної школи. До 4-го дану каратека відточує свою техніку, вдосконалює свій стиль. Отже, людині потрібно приблизно 15 років практики для того, щоб стати свідомою, скромною і навчитися виконувати внутрішню роботу.Тільки тоді він підступає до вищих щаблів, на яких оволодіння собою і технікою є вираженням союзу тіла і духу, а в цьому і полягає справжня мета бойового мистецтва.

Дани в карате
Після здобуття чорного пояса, що може бути прирівняне до звання "майстер спорту", починається сходження за ступенями - данами. На кожен дан, зокрема й на перший, складають складні іспити, що включають спаринг із найсильнішим противником і комплекси ката. У деяких школах існують також проміжні ступені між данами. Наприклад, ні-дан-хо означає "наближається до другого дану", тобто кандидат у майстри другого дану.

Другий дан служить певним якісним етапом у вивченні карате. Вважається, що володар другого дану опанував усю доступну техніку спортивного карате і далі має вдосконалюватися у військово-прикладних аспектах, а також у сфері духовній. Для отримання другого дана потрібно не менше чотирьох років наполегливих занять, а для отримання третього дана - не менше шести. Утім, за старих часів учні не могли й мріяти про третій Дан після якихось шести років... Зазвичай від володаря третього дану вимагається знання щонайменше чотирнадцяти ката, віртуозна техніка і виграш першого-другого місця на змаганнях національного або міжнародного класу.

Для володарів четвертого, п'ятого і шостого дана карате найчастіше стає основною професією, сенсом усього життя. Вони викладають у найкращих школах карате і носять назву ренсі - тренера-наставника. Цього рубежу зазвичай досягають не раніше тридцяти п'яти років. Характерною особливістю чорних поясів ренсі є червона смуга, що йде у четвертого дана по верху, а у п'ятого - по низу пояса.

Майстри наступних двох ступенів (не молодше сорока років) вважаються носіями традицій шкіл. Їх називають кьосі - "наставники". Вони очолюють великі школи, консультують, входять до суддівських колегій, але самі вже не виступають на змаганнях і не проводять тренувань. На їхніх чорних поясах червона смуга проходить посередині.

Вищі дани присвоюються за особливі заслуги в карате. Володарі вищих данів вважаються носіями вищої духовної мудрості Будо, що осягається з роками, тож ніколи ще вищі дани не присвоювали молодій людині, навіть якщо вона має неабиякі фізичні здібності й технічно чудово підготовлена.