Окинавське традиційне карате Уечі(ті) рю (школа сім'ї Уечі) корінням сягає Китаю. Якщо бути точніше, вона є спадкоємицею південно-китайських стилів Журавля, Тигра і Дракона. Це досить молода школа, але її витоки з давнього Китаю.

Засновником школи Уечі Рю є Уечі Канбун (1877-1948). У 1897 році молодий Канбун вирушив до Південного Китаю (провінція Фучжоу, м. Фуцзянь) осягати таємниці бойових мистецтв, і після невеликих пошуків він потрапив до додзьо китайця окінавського походження Кодзьо Кахо (1849-1925), де йому і були показані основи школи Білий Журавель. Однак, у школі сенсея Кодзе багато учнів почали заздрити здібностям і працьовитості Канбуна. Побоюючись конкуренції, вони намагалися всіляко витіснити його з додзе. У результаті чого Канбун покинув зал Кодзьо Кахо і почав шукати місце для продовження свого навчання. Після деякого часу поневірянь він потрапив до школи Чжоу Цзи Хе (Шу Ши Ва). Уже маючи до цього часу за своєю спиною роки практики, Канбун був здивований фізичною силою, якою володіли учні цієї школи. Особливо його вразила ката Санчін, виконання якої супроводжувалося перевіркою кондиції тіла потужними ударами.

Канбун попросився до школи - йому категорично відмовили. Однак наполегливість, терпіння, надія і віра в успіх допомогли йому переконати Чжоу Цзи Хе взяти його в учні. У школі майбутній майстер Канбун Уечі освоював не тільки стародавнє бойове мистецтво Китаю, а й лікування травами. Практика Канбуна складалася з покрокового вивчення ката Санчін, і після трьох років практики Шу Шива навчив його ще двох ката, Сейсан і Сансейрю, а також техніки "залізних рук". Згодом ці три ката і лягли в основу його майбутньої школи.

У 1904 році йому було присвоєно ранг "Сіфу" (вчитель), але сіфу Канбун, ще на три роки залишився в школі. У 1906 році він став одним із небагатьох іноземців, якому за рекомендацією наставника було дозволено відкрити школу бойових мистецтв. Канбун відкрив свою школу в місті Нанкін.

Після трьох років практики сенсей Канбун вирішив закрити школу і повернутися на батьківщину, і дуже довгий час нікому не демонстрував свою техніку і не навчав її. Після довгих умовлянь, 1925 року він почав викладати і відкрив своє перше додзе в Японії, в місті Вакаяма. У ньому ж почав навчання і його син - Уечі Каней.

У 1937 році Уечі Канею було дозволено відкрити своє додзе. У 1940 році Уечі Канбун вирішив повернутися на Окінаву, за ним пішла більшість його учнів. Після прибуття на Окінаву американська влада помістила майстра Уечі та його учнів у табір. Вечі Канбун помер 1948 року через голод і важкі умови проживання в таборі.

Школу успадкував його син, Вечі Каней. Наприкінці 50-х - на початку 60-х років минулого століття разом з однодумцями він провів велику роботу і систематизував знання, отримані від батька. У цьому, реорганізованому, вигляді школа існує і до сьогодні.

"Українське" Уечі рю виникло близько 14 років тому, завдяки діяльності сенсея Володимира Поповича (Ханші, 8 дан Уечі Рю Кіокай). Наставником сенсея Володимира Поповича був Ханші Такіміягі Шігеру, 10 Дан (1935-2014), який сам навчався безпосередньо у сина засновника школи - Канея Уечі.

Хомбу-додзе (центральне додзе) України знаходиться в Києві. Ним керує Олег Білоногий (3 Дан, Уечі рю карате), учень сенсея Володимира Поповича. Крім Києва, додзе офіційно існує тільки в Харкові.

Таким чином, окінавське традиційне карате підтримується і розвивається в цих школах, зберігаючи століттями напрацьовану техніку бою. Сама методика підготовки, що використовується в школах, досить специфічна щодо сучасних реалій, але її ефективність при цьому не втрачається. Основу школи становить постійна систематична практика над собою: набивання тіла за допомогою ударів предметами або ударів напарника, яка формує "залізну сорочку". Це дає змогу зміцнити не лише ударні поверхні, а й поверхні, які можуть прийняти удар рукою чи ногою.

Особливостями цього стилю є удари пальцями рук і ніг. Наприклад, використовуючи, після певної підготовки, сокусен (кінчик великого пальця ноги) каратека може легко розбивати дошки і невеликі дерев'яні бруски.

Підготовка в Уечі рю передбачає, що на адепта стилю нападає сильніший суперник або його атакують кілька людей одразу. Тому в школі мінімально присутні

фінти, а всі удари націлені на вразливі точки. Наприклад, ляпасна атака по очах кінчиками пальців позбавляє суперника орієнтації і дає змогу перехопити ініціативу.

Школа Уечі складається з чотирьох основних розділів:

Уміння розігріти і підготувати тіло до навантажень і понад навантажень - Джумбі-ундо;

Базової техніки - Ходжу-ундо. І молодші, і старші учні виконують одні й ті самі рухи, їх відрізняє тільки якість виконання. Такий метод дає можливість відточувати техніку роками і підвищувати її ефективність;

Тай-китаї - зміцнення тіла за допомогою ударів, обкатки та інших методів. Нанесення удару непідготовленою кінцівкою підвищує ризик травми і різко знижує ККД самого удару. Тому зміцнення ударних поверхонь рук (особливо пальців) і ніг дає можливість виконувати удари не ефектно, а ефективно. Під час сутички, особливо у випадку, коли суперників кілька, отримати удари - це природно. Загартовуючи тіло загалом, і кінцівки, що б'ють, зокрема, зміцнюючи їх ударами, поштовхами, віджиманнями або обкатуванням, ми знижуємо можливість травм або летального результату;

Ката і ката-бункай. Їх усього вісім. Порівняно з іншими напрямками, завдання Уечі рю полягає в тому, щоб підвищувати якість техніки, а не їхню кількість. Практикуючи ката і його застосування (бункай), учневі розкривається багатогранність школи та її принципів.

Куміте - вільний спаринг, з'явився в Уечі рю досить недавно, як дисципліна. Замість куміте практикували якусоку-куміте (домовлений спаринг) і ката - бункай.

Змагань у рамках школи Уечі рю проводиться небагато, основні турніри проходять на Окінаві, що дає можливість не тільки позмагатися з носіями традиції Уечі рю, а й багато чому навчитися.

----------------------------------------
Підтримати ONAMI DOJO
💳Номер картки MonoБанки: 5375 4112 0622 4458

 

Існує припущення, що Шу Ши Ва (Shu Shi Wa) був засновником системи Пангай-нун ("напівжорсткий-напівм’який" стиль або, іншими словами, система "тигра, дракона і журавля").

Шу Ши Ва народився у 1874 р. в заможній провінційній родині неподалік від м. Нанью (Nanyu) (Південний Китай, провінція Фучжоу).

Він почав вивчати традиційну медицину, китайську літературу, каліграфію та бойові мистецтва ще зовсім хлопчаком. Спочатку батько відправив його до школи бойових мистецтв Джоу Бея (Zhou Bei), котрий був майстром школи "Південний кулак Шаоліню" та вчителем китайської літератури. Пізніше, коли батько Шу Ши Ва допоміг Хе Ксі Ді (He Xi Di), майстру бойових мистецтв з провінції Сандонг (Sandong), відкрити школу у м. Нанью, Шу Ши Ва став одним з його учнів. Хе Ксі Ді був дуже відомим своєю технікою "залізних рук" і "сталевих долонь". Також він володів знаннями з традиційної медицини та каліграфії.

Деякі частини біографії Шу Ши Ва залишаються невідомими. Дехто розповідає, що він ще юнаком став монахом у храмі Нансоя (Nansoya), де отримав ім’я Шосей (Shosei), и що він практикував бойові мистецтва під патронажем настоятеля храму Джинзена (Jinzen). Крім того, стверджують, що він навіть був членом таємної організації І-хо Туан (I-Ho Tuan)*, яке ставило на меті повалення династії Цин (Ching) та відновлення династії Мін (Ming) для захисту Китаю від іноземного впливу.

Однак, відомо, що Шу Ши Ва служив у монастирі Фучаншин (Fuchanshin), який знаходився у Фучжоу, і був відомий там за прізвиськом "священик 36-ї кімнати" та "таоїст Мон-Хун" (через те, що він постійно носив одяг таоїстського священика). Крім того, він відкрив власну школу бойових мистецтв, відносячи свій стиль до "напівжорсткого, напівм’якого" напряму. Він дуже добре знав усі 5 стилів кулачного бою і володів технікою "тигрячого кігтя"(?). Шу Ши Ва навчав декількох учнів, однак лише Уечі Канбун добре відомий у наш час.

Шу Ши Ва, окрім того, що був екстраординарним майстром бойових мистецтв, був ще й знавцем традиційної китайської медицини (він збирав цілющі трави та робив з них різноманітні еліксири). Він також цікавився каліграфією, малюванням і поезією. Його малюнки з тиграми були дуже популярними, такими ж, як і його каліграфічні плакати, які він виготовляв для крамниць.

У 1926 році Шу Ши Ва раптово захворів і незабаром помер у віці 52 років.Як з'ясувалося пізніше за документами провінції Фуцзянь, Майстер Шу Ши Ва помер за кілька днів від отриманих мечем поранень і втрати крові у двобої з додзьо ябурі (бійці, що кидали виклик різним майстрам).

--------------------------------------------------------

* Багато імперіалістичних держав того часу бажали встановити своє домінування над Китаєм. Це відбулося тоді, коли "Серединна імперія" відкрила свої кордони. У зв'язку з чим, Китай постраждав від декількох воєн. Перша англо-китайська війна (1840-1842) була ініційована Британією. Ця війна добре відома під назвою "опіумна війна". Після перемоги Англії Китай зобов’язався передати під контроль останньої Гонконг, аж до 1999 року. Друга і третя англо-китайські війни(1856-1860) були розпочаті декількома імперіалістичними державами. Обидві війни призвели до того, що лише Британія та Франція отримали виключні права на ведення торгівлі з Китаєм. Аналогічні умови отримали Російська імперія та США. У цій ситуації, коли іноземний вплив почав домінувати в Китаї, майстри бойових мистецтв організували таємну організацію "І-хо Туан", яка здійснювала підготовку селян та міської бідноти для протистояння іноземцям і династії Цин. Це повстання дуже добре відоме як "Повстання боксерів" (The Boxer's Rebel) (1898-1901). Вбивство німецького посла Фон Катлера було виправданням для спільної інтервенції Китаю, котру організували Британія, Німеччина, Російська імперія, Японія та США. Повстання, однак, було "потоплено у крові". Храм в Нансоя (споруджений 1768 року) був одним з притулків для втягнутих у діяльність таємної організації. Там знаходили сховок біженці з усього півдня та півночі Китаю.

--------------------------------------------------------

Переклад с сербського Афанасьєва Руслана.

Для дітей та підлітків - це початок у пізнанні себе, своїх можливостей і розвиток як фізичний, так і ментальний.

Давайте трохи розберемось для чого тренуватися карате в похилому віці.

У 2016 році було проведене дослідження про вплив тренувань з карате та тренування усвідомленості на емоційне благополуччя та когнітивні здібності у літніх людей.

Вивчення бойових мистецтв зменшує стрес і покращує процес пізнання (процес отримання знань через осмислення, досвід і почуття).

Як відомо, нейропластичність (властивість людського мозку, що полягає в можливост
і змінюватися під дією досвіду) не має "терміну придатності", ну, а вести активний спосіб життя - найкраще, що можна побажати будь-якій людині.

Вивчення східних бойових мистецтв і окінавського карате Уечі Рю зокрема, приносить людям користь протягом усього життя, і є багато наочних прикладів, коли карате практикують у дуже похилому віці.
До речі Уечі Рю в сучасному світі бойових мистецтв ще називають: "Карате для ветеранів".

Я особисто зустрічався і тренувався з багатьма майстрами бойових мистецтв, яким було від 60 до 80 років. Хоча фізично вони, звісно ж, повільніші за молодь, вони, тим не менш, демонструють дивовижний для свого віку таймінг, реакцію і володіють технікою на рівні, що вражає уяву!

Однак, майстри похилого віку йшли до цього все своє життя, і стали такими, займаючись саме все життя, що не доводить того, що бойові мистецтва принесуть якусь користь літній людині, яка почала займатися саме в похилому віці.

Але не поспішайте засмучуватися!
Давайте звернемося до дослідження, проведеного в Німеччині докторами Петрой Йенсен, Катаріна Дамен-Зіммер, які провели цікаві дослідження над літніми людьми, використовуючи тренування різними стилями карате.

У 2016 році вони провели дослідження "Вплив тренувань з карате і тренування усвідомленості на емоційне благополуччя і когнітивні здібності у літніх людей", яке було опубліковано в "Research on Aging", де в якості піддослідних виступали люди від 51 до 81 року. Вивчення карате ґрунтувалося на ката Хейан Шодан.

Дослідники провели низку нейропсихологічних тестів на учасниках експерименту до його початку, а також зібрали зразки волосся для замірювання рівня стресу через рівень кортизолу. Після цього "учнями" було вивчено ката Хейан Шодан і деякі елементи самооборони. Навчання було поділено на 16 уроків по годині кожен, 2 рази на тиждень, 2 місяці.

Порівняно з тестами до початку експерименту, у групі покращилися швидкість когнітивної обробки та суб'єктивне психічне здоров'я, а також зменшилася тривожність.

Будучи експериментальними психологами, автори дослідження хотіли виявити користь, яку приносять нашому мозку тренування та активність. Так, наприклад, Катаріна (одна з авторів дослідження) сама вже понад 20 років вивчає карате Шотокан і давно помітила, що тренування дають багато користі для "усвідомленості" та "пізнання".

Петра (також одна з авторів), розповіла, що багато учасників експерименту заявили, що "тепер вони здатні на те, на що багато літніх людей не здатні. Відчувають себе сильними і більш впевненими..." Одна 80-ти річна бабуся розповіла, що тільки починаючи займатися карате, її онуки вважали, що "бабуся збожеволіла!", але тепер вони всі мною пишаються!".

Позитивний ефект від тренувань спонукали багатьох учасників дослідження продовжувати вивчення карате навіть після його завершення.

Дослідники також заявили, незважаючи на те, що у своїй роботі вони були сфокусовані на певному виді активності (карате, у нашому випадку), головним для кожної людини є визначити, що працює саме для неї. Будь-яка активність зміцнює не тільки ваше тіло, а й підвищує впевненість у своїх силах, що має величезний позитивний ефект на літніх людей.

Не дарма майстри кажуть, що:

КАРАТЕ СЛУЖИТЬ НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗРОБИТИ СИЛЬНИХ ЛЮДЕЙ ЩЕ СИЛЬНІШИМИ, А Й ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗРОБИТИ СЛАБКИХ ЛЮДЕЙ СИЛЬНІШИМИ.