 |
| Куміте в окінавському карате |
Питання про методи тренувань раніше, говорити треба тільки в контексті того часу, та цілей.
Також відповіді на деякі запитання дають можливість зрозуміти - як формувалось, з самого початку окінавські бойові мистецтва.
Щоб відповісти на це, здавалося б, просте питання, необхідно звернутися до історії окінавського карате. А точніше історії змагального руху. Звичайно, у наведений перелік турнірів не увійшли всі з проходивши в той час. Зосередьмось на основних віхах, які максимально вплинули на становлення того, що сьогодні є змагальним карате.
30 грудня 1959 року Товариством Окінава Карате До Ренмей, головою якого в той час був Сьосін Нагаміне був проведений перший Окінавський турнір з карате.
1 грудня 1963 року, в Токіо пройшов перший чемпіонат Японії з карате. Наступний чемпіонат Японії пройшов у жовтні 1969 року в Ніхон Будокан в Токіо. На ньому були присутні представники 50 країн.
10 жовтня 1970 року, в Ніхон Будокан, відбувся перший Чемпіонат Світу з Карате, який призвів до створення Організації Всесвітнього Союзу Карате До (WUKO). Тобто змагальна практика в Карате склалася виникла, методично й організаційно оформилася в період 50-ті - 70-ті рр. двадцятого століття.
М’яко кажучи, не давно. Ці події, безсумнівно, призвели до реформи тренувального процесу, а саме появі багатьох вправ, що сприяє перемозі в цих змаганнях. І в першу чергу різні види вільного та обмежено вільного спарингу. Говорячи мовою економіки - попит породив пропозицію.
Якщо продовжувати порівняння з економікою, то в старому карате попит був іншим, а значить і тренувальна модель була іншою. Уявіть собі людей, які займалися бойовим мистецтвом, навіть не підозрюючи про можливість участі в змаганнях. Тобто абсолютно. Точніше не підозрюючи про участь в турнірах, де їх вміння будуть оцінюватися кількістю набраних очок, а не тим фактом, що вони залишилися на ногах і все це буде безпечно для їх здоров’я.
У них не було телевізорів і інтернету, де їм запропонували б модель поведінки в таких змаганнях. Зате у них було єдине правильне для них уявлення про карате, як бойове мистецтво, що дає шанс на виживання і вимагаюче підходу до тренувань, який це виживання забезпечить. Як же виглядали ці тренування. Відповісти на це питання я даю можливість чудовим Окінавським майстрам карате.
Суічі Арагакі Сенсей
Один з останніх учнів засновника Годзю Рю Чудзюн Міягі Сенсея
"Те, що сьогодні називається вільними спарингами дійсно не було частиною тренувального процесу. І не могло. Ми практикували бойове мистецтво, а не спорт. На тренуваннях величезне значення займали парні вправи, без яких, те, чим ми займалися назавжди б залишилося “квітковим” карате. Це були як прості підводячи вправи, так і зв’язки рухів. Але основними в підготовці до поєдинку були вправи Каїді та різні види Якусоку. Ось тут важливо розуміти, що таке Якусоку. На першому етапі це заздалегідь визначені зв’язки рухів. Але потім це вільна вправа. Фактично це вільний поєдинок на атаку з одного, двох, трьох ударів на яку треба було реагувати. Це було дуже жорстко і болісно. А знаєте як ми виходили після тренувань? (Сміється). Спочатку виглядали з-за паркану, ховалися і потім вискакували вже готові. Тому що там завжди чекали ті, хто хотів перевірити чим це ми там займаємося. Билися кожен день! Головне, щоб Сенсей не дізнався."
Моріо Хіґаонна Сенсей
83 роки, Годзю рю. 10 дан. Живий скарб Окінави
"Серед учнів Міяґі Сенсея був дуже потужний чоловік - Матайосі. Тренувався Матайосі дуже наполегливо і безжалісно щодо себе, так і до інших. З якихось йому одному відомих причин, він виділяв юного мене і як тільки починалося час Якусоку - кликав працювати в парі. Це був надзвичайно потужний чоловік. Завдяки цим заняттям у мене й сьогодні на обличчі численні шрами. Тоді я ненавидів його. Коли він кликав мене, щоб я встав у пару, мені ставало фізично погано. Але сьогодні я йому дуже вдячний - він перший, хто показав мені, що таке справжній поєдинок. Крім того, він був надзвичайно суворий тільки під час практики карате."
Кіохіде Шіджо Сенсей
70 років, Уечі рю, 9 дан
"Коли я був зовсім юним, ми тренувалися так. Перш ніж увійти в додзьо, обов'язково треба було розім'ятися на вулиці, тому що після того, як ти входив, тебе одразу ставили в пару і починалась бійня. Практика ката завжди була в кінці два або три години. Але насправді все, що ми робили на тренуваннях, це була практика ката. Можна робити ката як підготовку до бою, а можна робити ката як бій. Коли твій партнер ні секунди не сумніваючись (тому що якщо він буде сумніватись його вигонять з тренування) на повну силу атакує тебе, а ти повинен захищатися й контратакувати, використовуючи рухи ката. Це справді небезпечно та ефективно."
Чудзюн Міяґі Сенсей
Засновник школи Годзю рю карате. З промови в Осаці 28 січня 1936 року.
«Якщо ми подивимося, як карате викладалося на початку свого становлення, то зрозуміємо, що основною метою була підготовка до бою не на життя, а на смерть. Але часи змінюються.Дні, коли карате практикувалось таємно, залишилися в минулому. Сьогодні у майстрів бойових мистецтв є певні зобов'язання перед суспільством і передусім продемонструвати ефективність, користь і потужність Окінавського бойового мистецтва. Ми повинні вивчати й розвивати методи тренування. Одним з першочергових завдань є створення захисного спорядження для розвитку вільного поєдинку, який зробить стару практику бою на Окінаві більш безпечною.»
Як виглядали вільні поєдинки в старому Окінавському карате?
Ну на початок вони називалися "КАКІДІ"
«Какіді» (руки-крюки. учінагучі (окінавський діалект) - найпоширеніший на Окінаві вид "старого" вільного поєдинку. Бій починався з положення перехрещених рук і міг являти собою як виконання певного спарингового завдання (саме Какіді), так і саме вільний поєдинок (Какідамісі).
 |
| Фото з сайту medium.com |
У часи королівства Рюкю «Какіді» було поширене серед практиків карате. Після скасування королівства Рюкю і створення префектури Окінава «Какіді», як один з методів навчання, у багатьох школах воно зникло з тренувального процесу. Причиною цього стало те, що «Какіді», як форма вільного спарингу, було важено занадто небезпечним, тому воно не було включено до програми навчання карате, коли його ввели у шкільну програму префектури Окінава. Тому багато шкіл, особливо Сьорін Рю, поступово відмовилися від практики "Какіді".
Суічі Арагакі Сенсей розповідає про Какіді.
"Одна з небагатьох шкіл Сьорін Рю (Кюдокан), де зберігається практика Какіді.Сьогодні практика Какіді існує в деяких школах Сьорін Рю та школах Годзю Рю й Уечі Рю. Вона включає базові вправи Какіэ, виконання певних тактичних завдань - Какіді та вільних поєдинків Какідамісі. До речі, щодо Какідамісі, починаючи з епохи королівства Рюкю і до середини епохи Мейдзі в районі Цудзі міста Наха це також була поширена форма свого роду змагального поєдинку, коли боєць викидав виклик іншому бійцю для визначення, хто з них сильніший.У деяких джерелах можна зустріти неправильне тлумачення слова «Какідамісі», його перекладають як «поєдинок без правил», але це не вірно. Ці поєдинки відбувалися за певними правилами та з обов'язковою присутністю рефері."
* Какідамісі у кінематографі можна було побачити у фільмах з Брюсом Лі
2/20/2024 |
Кімната Додзьо:
Історія та Традиції,
Майстри Уечі Рю,
Методика тренувань,
Сучасне карате
|
